Салазар
Антоніу Салазар - португальський диктатор (наразі давно мертвий). Зумів поєднати непоєднуване - бути тихонею і не мати стандартних владних амбіцій і при цьому не віддавати нікому владу і вести колоніальні війни. Цікаво, що формально він був прем'єр-міністром, а не президентом, проте владу мав майже необмежену.
Унікальний диктатор
Народився у сім'ї середнього фермера що згодом доріс до невеликого землевласника, потім вчився в католицькій семінарії і в юності хотів стати священником. Тобто пройшов в дитинстві подібний шлях як і інший диктатор, що жив набагато східніше і дров наламав набагато більше. У віці двадцяти з чимось років вже став доктором економічних наук, що не кожному дано, і пішов викладати в універ. В принципі він мабуть уявляв, що все життя пропрацює скромним викладачем проте доля розпорядилася зовсім інакше.
В той час коли звичайні диктатори щоб дорватися до влади йдуть по трупах, і ллють ріки крові, наш герой став до керма країни настільки незвичним чином, що навіть його вороги потім вважали його за це скромняшкою і ботаном (хоча і доволі жорстоким). Ні, він не захоплював владу силоміць та не заморочувався із хитромудрими інтригами, його просто... попросили стати міністром економіки, проте через кілька днів він від посади добровільно відмовився. Потім після чергового держперевороту[1] до влади прийшов його старий товариш і знов попросив Антоніу наладити справи в економіці Португалії, бо таких авторитетних і ерудованих науковців в країні було мало. Салазар неохоче погодився і згодом все ж залишився при владі, випросивши для себе надзвичайні повноваження. Його влада трималася на трьох стовпах які стали державним гаслом: Бог, Батьківщина, Сім'я. Тобто в країні запанувала сувора релігійність (Католицька Церква офіційно мала право лізти в особисте життя простих громадян), опозиція (особливо комуністична) була під забороною, а сімейні, традиційні цінності вважалися святими.
Що ж стосується всього іншого, то Салазар вважав пенсіонерів та селян бидлом і відкрито це казав. Під час Другої Світової торгував як з німцями так і з Союзниками, і зумів зберегти нейтралітет Португалії. Бо португальці в ті часи більше боялися влізти в світову війну, аніж свого профессора-диктатора а потім боялися соціалістів-комуністів, від яких, Салазар їх і врятував. Не мав дружини і подейкували що жінки його мало цікавили, при цьому геєм він точно не був і з жінками товаришував та активно спілкувався (саме спілкувався а не трахався). Зате був дуже релігійним. Економив на всьому але не відпускав португальські колонії тільки заради престижу, хоча вони сильно об'їдали і без того не багату метрополію. Диктатором себе не вважав, і політиком теж, ставши до керма країни продовжував називати себе простим викладачем економіки (яким, до речі, дійсно був до того як став керманичем) і кожен рік писав заяву на ім'я директору того універу де викладав, з проханням надати йому академ-відпустку аби можна було ще трохи покерувати Португалією. Тобто кількадесят років він офіційно прогулював роботу викладача.
Помер так як і жив - незвичайно. Пісковзнувся в ванній та довбанувся головую об підлогу, і в нього стався інсульт. Після цього його тихенько відсторонили від влади рішенням парламенту, бо зрозуміли що він вже погано тямкає, і доживає останні місяці, про те самому Салазару про це не повідомили. Ще півтора роки він вважав себе повноцінним лідером країни, хоча керував Португалією вже не він. Щоб не нервувати зайвий раз дідуся (як його називали колеги) для нього випускали фейковий примірник газети де зображали лише хороші події та успіхи Португалії. Наприклад Салазар так і не дізнався про висадку американців на Місяць, адже отримавши таку звістку міг просто дати дуба в ту ж хвилину, бо як це так - це португальці мають бути першими у всьому а не якісь там срані янкі!
Наразі у себе на батьківщині вважається найуспішнішим португальцем за всю її історію, переплюнувши навіть короля Афонсу I що створив в ранньому середньовіччі саму Португалією. Ось такі то справи.
А успіхи були?
Так! Та ще й які! При ньому Португалія, яка була зав'язана на сільському господарстві, перетворилася на промислову країну. Заводи, фабрики, комбінати, мости, дорого все це почало будуватися ударними темпами в 1930-40 роки, завдяки його 4-ри річним держпланам (на кшталт радянських "п'ятирічок"). Звісно індустріалізацію рівня Британії португальці не потягнули, але прогрес був дуже суттєвий. Тобто Антоніу хоч і не любив комуністів, про те дещо в них все-таки запозичив. Державний борг який був ну дууууже чималим за дядька Салазара виплатився майже весь. Португальці в той час також сильно боялися, що у них може повторитися такий же пиздець як в сусідній Іспанії - де громадянська війна комуністів проти франкістів знищила купу людей та міст, тому Салазар активно дружив з каудільйо Франко, якого багато хто вважав рятівником від страшних комуняк та радянського впливу.
Але багато грошей пішло на придушення антиколоніальних рухів, які почалися під кінець 1950-х, на фоні розвалу французької та британської колоніальної системи. Салазар, який ніколи не їздив у португальські колонії, вирішив урівняти адміністративно Мозамбік та Анголу як такі самі провінції Португалії як і ті що були в Європі, але це не сильно допомагало. Білі жителі колоній отримували на свою голову все більше ненависті від власне чорних (існувала загроза що до вас вночі прийдуть та тихо приріжуть ваші чорні сусіди, місцеві борці проти білих експлуататорів), чорні жителі колоній ухилялися від служби в португальській армії, а в колонії постійно треба було кидати все більше і більше білих військ с Португалії. Армія не справлялася - через величезні неосвоєні простори та джунглі в Африці партизани та повстанці завжди мали куди звалити від португальців, які копіювали тактику американців у В'єтнамі. На момент смерті Салазара війна зайшла в глухий кут - ані повстанці не могли вибити португальців з основних міст, ані португальці не могли знищити шляхи постачання ребелів і їх головні бази. Наступники Салазара змушені були підти не переговори.
-
Карта 1936 року Португальської колоніальної імперії -
Салазар позує для тоталітарного мистецтва
А хіба така диктатура шкідлива?
У 1950-1960-ті рр. економічне зростання, забезпечене реформами Салазара, припинилося. Але важливіше було те, що підросло нове покоління португальців, яке, на відміну від їхніх батьків, не мало алергії на демократію. І у цих молодих людей почали виникати питання. Насамперед вони стосувалися долі противників режиму. За Салазара в Португалії так і не було введено смертну кару, а політичні репресії не йшли в жодне порівняння з тим, що відбувалося в сталінському СРСР, нацистській Німеччині і навіть у «м'яких диктатурах» інших країн. Проте місцева політична поліція «ПІДЕ» все одно не дрімала. За різними оцінками за роки правління Салазара у катівнях загинули від шістдесяти до ста політв'язнів. Гітлер і Пол Пот, побачивши такі цифри, каталися по підлозі в пеклі від сміху.
Більше того, втратила колишню монолітність і еліта, на якій тримається країна. Диктатура яка спершу дала поштовх до економічного розвитку почала загнивати із середини з усіма витікаючими наслідками. З тріском провалився план Салазара щодо відновлення колишньої могутності Португалії, з середини 1950-х років в Анголі, одній із останніх португальських колоній, спалахнула запекла війна за незалежність. І якщо спочатку курс на придушення повстання користувався в Португалії популярністю, то потім, у міру того, як війська ув'язали в партизанській війні, крах імперської ідеї став очевидним. Ще одним болісним ударом по португальським амбіціям стала також маленька війна з індусами, такий собі Індійський "Кримнаш" коли в 1961 році Індія анексувала стару португальську колонію Гоа[2] і де португальці тупили, їх командування нічого не могло вигадати ефективного і ганебно проїбало атаку індійського флоту.
Салазар дав дуба 27 липня 1970 року. Через чотири роки після його смерті створена Салазаром «нова держава» впала внаслідок безкровного перевороту, який отримав назву «революція гвоздик» і став першою «кольоровою» революцією в Європі. З того часу політична та економічна система країни зазнала серйозних змін. Однак і сьогодні Португалія все ще залишається відносно однією з найбідніших держав Західної Європи, що правда в порівнянні з Україною та Рашкою рівень життя в Португалії доволі височезний.
Світлини
-
Португальці якби борються комплексом меншовартісності -
Португальці доводять самим собі що їх країна не маленька -
Мем про нього із самої Португалії -
Кінець. -
Символічне фото з гвоздикою в стволі стало потім шаблоном
Салазарські відео
Див. також
Посилання
Примітки
| ||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||
