https://kropyvach.redthread.studio/index.php?action=history&feed=atom&title=%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA 2026-09-20T11:12:46Z Історія редагувань цієї сторінки в вікі MediaWiki 1.42.7 https://kropyvach.redthread.studio/index.php?title=%D0%9A%D1%80%D0%B0%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%BA&diff=653&oldid=prev 2024-06-02T19:50:30Z

<p>Imported from text file</p> <p><b>Нова сторінка</b></p><div><br /> <br /> {{Точка зору}}<br /> <br /> &#039;&#039;&#039;Кравчук Леонід Макарович&#039;&#039;&#039; (10 січня 1934 р, село Великий Житин Рівненського району [[Рівне]]нської області, у ті часи це було Волинське воєводство, [[Польща]] — долучився до Єльцина та Шушкевича в небесній Біловезькій пущі 10 травня 2022 р.) — останній голова Верховної Ради УССР та перший [[президент]] України після відновлення незалежности, погодився на початок ядерного роззброєння України. Міг би бути &quot;батьком-засновником&quot;, але Конституцію, по суті основи функціонування нової держави [[Epic Fail|так і не написав]].<br /> <br /> == Біографія ==<br /> [[Файл:Pershi vybory.png|міні|Перші кандидати. [[Сабж]] другий зліва]]<br /> Починав як зразковий [[комунізм|комуняка]], член партії (комуністичної, звісно, бо всі інші були нелегальними) з 1958 року. Деякий час був викладачем, а потім попер у [[політика|політику]]. Тут примітно, що будучи в політиці ще тоді радянської &quot;України&quot;, він не виявляв особливого патріотизму, чого вартує хоча б такий випадок: у червні 1982-го, коли Макарич завідував відділом пропаганди й агітації, він звернувся до ЦК КПУ з доповідною запискою, в якій виклав заходи з придушення греко-католицької віри в західних областях України, пропонував створити групи для виявлення проповідницької діяльності священників, обстежувати територію церков і кладовищ на предмет виявлення «уніатсько-націоналістичних символів», виявляти та перевиховувати «проуніатські настроєних осіб», і так далі в цьому ж дусі.<br /> <br /> А потім [[РАПТОВО|неочікувано]] настав розпад [[СРСР]]. У серпні 1991, відчуваючи крах совка, Льоня залишив дружні лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Тут треба зазначити, що після здобуття незалежості відразу ж заборонили компартію, але вона все ж пішла на вибори, і що б ви думали? Кравчука відкрито підтримали, як активісти компартії&lt;ref&gt;Їхній висуванець, Олександр Ткаченко, навіть зняв свою кандидатуру на користь Кравчука.&lt;/ref&gt;, так і частина націонал-демократів, які охрестили Леоніда «батьком незалежності». Кравчук переміг уже в першому турі, отримавши понад 60% голосів. Коротше кажучи, пацан до успіху... ну, можна сказати, що прийшов.<br /> <br /> Ставши президентом у 1991 році, він із горем пополам виконував свій непростий обов&#039;язок аж до 1994 року. <br /> <br /> == Гетьманування ==<br /> [[Файл:Кравчучка-класік.jpg|міні|Символ епохи]]<br /> [[Україна]] при Кравчуку переживала надскладні часи: гіперінфляція, безробіття, закриття совкових підприємств і втрата людьми робочих місць, рекет, дикий ріст злочинності — все це, і ще багато чого іншого, словом, &quot;лихі 90-ті&quot;. <br /> <br /> Загалом, це було очікувано. Важко зробити щось путнє з вчорашньої &quot;КНДР&quot; без громадянського суспільства, традицій підприємницької діяльності, відсталим на десятиліття від західних країн промисловим виробництвом, легалізованою смертною карою і масовим вірусом совка в голові. Ще й коли ти вчорашній член компартії і геть не хочеш проводити люстрацію собі подбіних. Також й звідкілясь залишилась [[Ядерна зброя|ядерна зброя]], якої було дохіба, і яку треба було за якісь кошти оперувати і оновлювати, щоб випадково не зробити Чорнобиль 2.0. Проблему було вирішено в 1994 році, але вже за Кучми. Тоді ми від ЯЗ відмовилися за [[Будапештський меморандум|Будапештським меморандумом]]. Ну, через 20 років змогли [[Російсько-українська війна|переконатися в надійності гарантій цього договору]], та й умови здачі ядрьонних пукалок були дуже сумнівними. Кажуть, Україна не змогла б утримувати весь цей арсенал, бо ядерна валізка знаходилася в [[Москва|Мордорі]], та ми могли залишити собі тактичну ядерну зброю, про котру в меморандумі не згадано. Все ж, зовнішній тиск Московії і США, а скоріше їхнє небажання бачити нові пики в ядерному клубі, виявився сильнішим за національні інтереси, яких у Кравчука толком і не було.<br /> <br /> Схожа прутня була із Чорноморським флотом, який кацапи надумали культурно віджати, нібито списавши зі свого боку борги за [[газ]] і нафту. Як командування, так й особовий склад, самі топили за вазвращєніє в радную говень, тому провернути махінацію було нескладно. Проте Кравчук міг у теорії утримати флот і піти їх на уступки (скажімо, назначити командувача ЧФ якоюсь шишкою у ВМС України), тоді Росії було би набагато складніше окупувати в перспективі [[Крим]] і ввести туди зелених чоловічків.<br /> <br /> З економікою теж була повна [[срака]]. Поки в [[Польща|Польщі]], [[Чехія|Чехії]] та [[Країни Балтії|країнах Балтії]] проходили болісні, але ефективні й конче потрібні реформи, в Україні вони навіть не починались. А тоді ті ж ляхи жили чи не гірше за нас, як би це смішно зараз не звучало. Та поки Бальцерович і ко проводили «шокову терапію», яку досі [[Ненависть|незлим тихим словом]] пригадують польські &lt;del&gt;совки&lt;/del&gt; [[бумер]]и, тут розквітали пишним цвітом гіперінфляція &lt;ref&gt;Колись [[Ти|твої]] батьки були мільйонерами, угу&lt;/ref&gt;, рекет, бандитизм і славнозвісна при&#039;&#039;&#039;хв&#039;&#039;&#039;атизація підприємств за безцінь, яка й заклала підвалини [[олігарх]]ату.<br /> <br /> Дійшло все до того, що в 1994 році назрів такий собі майдан &lt;ref&gt;хоч і не такий епічний як попередня Революція на Граніті, чи майбутня Помаранчева&lt;/ref&gt; почались масові страйки та народні невдоволення. Льоня ж не став чіплятися за владу зубами та влаштовувати стрілянину в центрі столиці, а просто призначив позачергові вибори. На нових виборах активно втюхував електорату про вступ до [[НАТО]], [[Євросоюз|Євросовка]], демократію і таке інше, але молодий, амбітний і проросійськи налаштований кандидат з прізвищем [[Кучма]] його тоді обскакав.<br /> <br /> == Оцінка діяльності ==<br /> [[Файл:Kravchychka 2022.jpg|міні]]<br /> <br /> * [[epic fail]] це непроведення люстрації КГБістів, видатних членів компартії та інших гнид, які потім почали саботувати прийняття Конституції, національних символів (прапору й герба), проведення економічних реформ, і загалом активно працювали на ФСБ й Москву. Найбільш відомим з таких персонажів є [[Медведчук]], що був &quot;адвокатом&quot; українського дисидента Василя Стуса. Причини, чому Кравчук цього не зробив загалом зрозумілі - він й сам був членом компартії 1958-1991 роках.<br /> <br /> * Конституція. За часів Кравчука так і небуло написано Конституцію, і Україна продовжувила жити по законам УССР (частково й дотепер), наприклад застосовувати смертну кару як один з видів кримінальної відповідальності. Проблему вирішили аж через 5 років після незалежности - у 1996, за Кучми.<br /> <br /> * Один з найбільш ненависних в народі [[fail|фейлів]] дядька Кравчука — це не важкі часи, в які поринула тоді Україна, це — здача ядерної зброї, хоча за його ж словами, він зробив це, бо на нього тоді тиснув Захід, а особливо [[США]], погрожуючи економічною блокадою. Приклади з реальної історії вже є: Іран і КНДР, що перебувають ледь не в повній економічній блокаді. Також загальновідомий факт, що коди запуску зброї були в Москві. Але загалом детальніше читай [[Будапештський меморандум|ТУТ]]<br /> <br /> * З іншого боку, Леонід Макарович був тим, хто натис на курок і зробив контрольний, постріл у вже помираючий совок, тим самим відкривши Україні шлях до незалежності. За це вдячний народ увіковічив його ім’я у назві базарних візків [[кравчучка]]ми. А ще наступник Кравчука Кучма дав йому зірку героя України.<br /> <br /> * Міністром культури у 1992-1994 був Іван Дзюба, що непогано враховуючи його базовану біографію, але особливо видатних здобутків за період його керування не сталось.<br /> <br /> == Див. також ==<br /> *[[Кравчучка]]<br /> <br /> ==Примітки ==<br /> {{reflist}} <br /> {{Політика1}}</div>

Maintenance script