Maintenance script: Imported from text file

2024-06-02T19:50:14Z

Imported from text file

Нова сторінка

[[Файл:Slastion-Haidamaky.jpg|міні|Гайдамаки від художника 19-го століття [https://uk.wikipedia.org/wiki/Сластіон_Опанас_Георгійович Сластіона]]]
'''Коліївщина''' - народний, локальний український флешмоб 18-го століття, коли бідняки різали багатих. Бачення різняться - від бунту голоти і [[Бидло|бидла]] проти розумних освічених ляхів і до першої в Європі (а значить, і в світі) національної революції, що, до речі, робить українців найпершою нацією в світі(!). Загалом тема ця повна срачів - чи можна виправдовувати повсталих чи вони усі поганці і чи їх треба критикувати через віки. Політика, драма, [[хейт]], дупобіль та зрада додаются.

==Передумови==
[[Файл:Kolijivschyna.jpg|міні|Радянські художники зоображали повстанців такими]]
Коліївщина не була першим і не була останнім повстанням проти панів на теренах України. Але виявилася найбільш яскравим двіжом. Чому?

Вічними двома проблемами [[Річ Посполита|Жечі Посполитої]] були <del>дурні та дороги</del> віра-церква і довбойоби зі шляхти. Здавна ляхи сповідували католицизм, а ліцвіни-білоруси-українці - православ'я, що означало, що [[Це важко зрозуміти, втім і не треба|вірять вони в одного Бога, але очільником і представником Бога на землі вважають різних людей, що регулярно викликало ворожнечу і черговий виток Калі-юґи у вигляді класичної народної забавки - різання всіх підряд, хто не свої]]. Дуже багато разів ляський король обіцяв козацтву свободу віросповідання, але кожного разу щось ішло не так. Так сталося і цього разу.

Тодішній король Станіслав Понятовський, зазвичай слабкий і млявий політик, отримавши смачних піздюлєй від Катьки-конейобки (або й [[Секс|чогось іншого]], він-то її фаворитом був), РАПТОВО випустив грамоту, яка зрівнювала в правах православних і католиків. Шляхтичі від такого фінту вухами зловили єбєйший <del>прильот</del> бугурт - це була остання крапля, яка буквально доводила польській аристократії, що [[зрада]] тотальна, король зливає країну російській імперії, [[Підлога країни|берімо бойові стовбури і штурмуймо драбину Верховної Зради]]! І так, у містечку Бар, що на Волині, зібралася Барська конфедерація - польська шляхта, а також її любителі, які готові були відстоювати свої права і свою вищість над православними кметами зі зброєю в руках. Очевидно, що це вилилося в дуже несмачні пиздюлі для всіх некатолицьких гоїв. Хто ж міг подумати, що це викличе реакцію у відповідь?

==І повіє огонь новий з Холодного Яру...==
[[Файл:Коліївщина.png|200px|thumb|right|Мапа Коліївщини, чесно спижджена з [[Вікіпедія|Вікіпедії]]]]
Вкраїнчики - не з тих, кого можна різати і вони навіть не пікнуть при цьому. Зібралися в монастирі, що в урочищі Холодний Яр, кілька козацьких лідерів, із яких можна згадати Максима Залізняка, Юська Шелеста(ініціатора повстання, який трошечки вмер від френдлі-фаєру ще в Холодному Яру), Івана Чалого. Ця братія почала звідти закликати до повстання проти пшеків, а згодом - перейшла до активних дій. Гайдамаки посвятили ножі в монастирі та й пішли собі воювати. Із Холодного ж Яру Залізняк як лідер повстання повів війська на різноманітні міста Правобережжя: Черкаси, Смілу, Богуслав, Канів тощо. Із кожним узятим містом ряди гайдамаків лише зростали, бо всіх конкретно підзаєбала шляхта з їхніми виєбонами, а братчики-гайдамаки то є найліпше товариство. Заради справедливості варто додати й те, що, ймовірно, не всі йшли воювати лише за Україну, за її волю, за честь і славу, за народ - могли бути й ті, хто хотів нажитися/порізати жидів на халяву/слави лицарської здобути/за владу над цими землями повоювати(підкреслити потрібне). Багато міщан і селян якщо й не приєднувалися до безпосередньо повстання, то хоча б ішли громити маєтності своїх панів, які їм конкретно так набридли за часи рабської праці на них. Ляське військо, яке виставило в першу чергу міські гарнізони проти, як вони вважали, бидла, дуже швидко [[Fail|обісралися]] та зрозуміли, що це все діло світить ще однією [[Хмельниччина|Хмельниччиною]]. І, як справжні [[Рагуль|надмозки]], знову відправили на придушення гайдамацького, майже козацького за природою, виступу козацьку міліцію на чолі з уманським сотником Іваном Ґонтою. Результат передбачуваний - Ґонта повторив маньовр реєстровців Хмельниччини і приєднався до повстанців Залізняка. Ситуація погіршувалася(для ляхів, звісно ж). Гайдамаки розвернулися на Умань, велике і укріплене місто. Якщо зможуть узяти його - можливо, вони досягнуть того, що хотів Залізняк, - відновлення козацької держави, хоча б у межах Брацлавського і Київського воєводств...

==Облога Умані==
Умань була дуже цінним містом для Ржечі Посполитої, бо саме через це місто йшла торгівля Польщі з Молдовою та османами. Відповідно, як і кожне подібне місто, Умань була серйозно укріплена. Оборона Умані могла би бути надзвичайно успішною для Ржечі Посполитої - серйозні стіни фортеці могли стояти доволі довго, особливо проти стихійного гайдамацького війська, до того ж, на оборону міста піднялися місцеві міщани, зокрема, греко-католики(які розуміли свій шкурний інтерес, щоб місто встояло), поляки(які ще більше розуміли розуміли свій шкурний інтерес) і євреї. Немало причин призвели до падіння Умані: перехід Гонти та його загону на бік коліїв, ненавченість оборонних мас(чєли в один момент почали палити з усієї зброї по гайдамакам і не вбили жодного, лол), зрештою, винними в жорстокій різні жителів міста, яка сталася після захоплення Умані, є духівники та учні місцевої уніатської школи, які вийшли з промовою до гайдамак, від якої в останніх стався сертифікований [[дупобіль]]. Тепер ляхи називають облогу Умані та все, що сталося потім, "Уманською різньою". [[Nuff said]].

==Піздець усіх сподівань==
[[Файл:Ivan_Gonta.png|200px|thumb|right|Ну а шо, хіба не ґіґачад?]]
Барська конфедерація розгромлена силами польського уряду, московськими військами та українськими повстанцями. Побачивши міць та лють славних гайдамацьких воїнів, у штани наклали не лише ляхи, а й їхні тодішні друзі та союзники - кацапи (нагадуємо - тодішній король Польщі - фаворит Єкатерини II). Другі - у першу чергу тому, що злякалися перекидання цього руху на Лівобережжя, на "їхні" землі. Ватажків повстання, які, до речі, [[Хмельницький|бачили можливість дружби з Москвою]], було оточено московськими ж військами в Умані. Гайдамаки не чинили супротиву кацапським військам, за що й поплатилися - Залізняка, Ґонту й Неживого узяли в полон, Залізняка, як підданого єво імпєраторсково вєлічєства, побили батогами, таврували, вирвали ніздрі([[няў]]!) та відправили на заслання в [[Зелений Клин|замкадські єбєня]], як і Неживого. Існувала інформація, що по дорозі, на Полтавщині, Залізняк підняв ще одне "повстання", роззброївши конвоїрів і намагаючись утекти, але все ж доїхав до каторги, де, імовірно, і помер. Тим же козакам, які належали до польських підданих, перепало на горіхи погірше. Більше за всіх повинні бути мучити Ґонту - десять днів із нього повинні були здирати шкіру([[няў]]^2!), а потім кожного дня відтинати по кінцівці([[няў]]^3!) Але, побачивши, шо Ґонта як істинний ґіґачад стійко тримається під час першого етапу, стратили його вже на третій день. Рядове гайдамацтво було страчено. Піздець усіх сподівань, як природній стан другої половини XVIII-XIX століття для України, продовжився і далі.

==Еталонна зрада. Участь запорожців у придушенні гайдамаччини==
Залізняк дуже хотів повернути Гетьманщину на всі землі, на яких відбувалася Коліївщина. Рада проголосила його гетьманом і князем Сміли, на землях, охоплених повстанням, почалися спроби повернути козацький устрій. [[РАПТОВО]] від цього найбільший буґурт зловили не ляхи, і навіть не москалі, а свої ж, запорізькі козаки, зокрема їхня старшина. Не останню роль у дупоболі запорожців зіграло й те, що Залізняк і решта ватажків Коліївщини не визнала зверхності низового отамана. Тому Калнишевський, тодішній отаман Запорізької січі, повів козаків воювати проти гайдамак у числі передових загонів катєрєнінскіх карателів. Дуже багато гайдамак було взято в полон. Від такого ахуєло рядове козацтво і підняло бунт сіроми. Калнишевський і козацька старшина відсиділася в московських шанцях, поки регулярні війська країни Моксель не придушили повстання. Що іронічно, самого останнього отамана Війська Запорозького Низового Петра Калнишевського всього через якийсь десяток років чекає така ж незавидна доля, як і в Залізняка - за наказом єкатєріни по закінченню турецької війни генерал Текелій оточив і зруйнував Січ, а її отамана відправили на Соловки(ні, не в лагєря, як за совка, але в монастир), де той прожив ще чортзна-скільки років і вмер у щасливій старості в 116(!) років. Для розуміння - дід устигнув пожити у XVII, XVIII і кілька років у XIX столітті.

==Вплив==
Коліївщині присвячено дуже багато віршів [[Стаття «Тарас Шевченко» ім. ім. Т. Г. Шевченка|Нашого Сонця Нації, Головного Духовного Вождя України, Найвеличнішого Поета Всіх Часів І Народів, Ікону Кожного Українця, Найбільш Осяйного Кобзаря Всіх Часів і Народів Тараса Григоровича Шевченка]], оскільки особисто Він любив гайдамаччину з часів, коли почув про неї від діда Івана в Кирилівці малим Тарасенятком (звісно ж, із вусами, він народився із ними). Про гайдамаків любили бринчати балади на кобзах і навколишні кобзарі, бо слухачі полюбляли, за українською традицією, потужити за старим часами і побідкатися на свою реальність. Із теми гайдамаків особливо виділяється епічна (причому в обох сенсах цього слова) поема, раптово за назвою "Гайдамаки":

{{Блок|...Гайдамаки

Стіни розвалили,

Розвалили; об каміння

Ксьондзів розбивали,

А школярів у криниці

Живих поховали.|Величний Кобзар}}

Гайдамаччина як явище, в тому числі завдяки Шевченку, справила немалий вплив на майбутні покоління вкраїнчиків - так, наприклад, у кінці ХІХ століття відомий політик західних земель України і посол до [[Райхсрат]]у [https://uk.wikipedia.org/wiki/Трильовський_Кирило_Йосифович Кирило Трильовський] (так-так, той западенець із смішною шапкою, про якого люблять питати на [[ЗНО|ЗНОНМТ]]), засновує мережу [https://uk.wikipedia.org/wiki/Січ_(товариство) спортивних товариств "Січ"], від яких тогочасні ляхи сєрли цеглою як скажені. Адже ходили чутки, що там тренують страшних українців-терористів-сєпаратистів для майбутніх заколотів і різання польських "chłopcy w majtkach". Додаткові бали за назву "Січ" - там виховають нове покоління гайдамак, назва-то яка!

== Підсумок ==
*Українці й досі сперечаються між собою, чи треба засуджувати повстанців.

*Ляхи і досі серуть цеглою.

*Москалям і досі похуй, бо вони ніхуя не знають про тогочасну історію.

== Див. також ==
*[[Холодний Яр]] - місце, звідки все й почалося
*[[Річ Посполита#Перший поділ|Річ Посполита]] - стаття про ще один флешмоб XVIII століття, але міждержавного рівня
{{Козаки}}
{{Україна}}

Коліївщина - Історія редагувань

Maintenance script: Imported from text file