Maintenance script: Imported from text file

2024-06-02T19:49:50Z

Imported from text file

Нова сторінка

{{Усиківщина}}
{{Вода}}
{{Незрозуміло непосвяченим}}
'''Зросійщене цитування''' - явище при розмові українською мовою, коли особа включає цитати та крилаті вислови [[російська мова|російською]]. Є одним із проявів [[постколоніальний синдром|постколоніального синдрому]]. До [[суржик]]у має мало стосунку. оскільки хворіти можуть і цілком грамотні особи.

== Причини ==
Існує 2 причини: вивченість та емоційне наповнення.

З одного боку, цитати та крилаті вислови були засвоєні саме з [[русскій мір|російського культурного середовища]]. Воно сприймається мовцем як усталене, а [[українська мова]] лише як зовнішня оболонка його вияву в даний момент і місці, без усвідомлення українського інформаційного простору як самостійного середовища. В цьому сенсі говоріння українською сприймається лише як механічна функція і є близьким до [[шароварщина|шароварництва]].

З іншого боку, впродовж життя особа сприймала ці вислови та цитати російською мовою в різних випадках з чітким емоційним навантаженням. Переклад чи навіть підшук аналогів видаються їй "невдалими" чи навіть "кумедними" і "не звучать", себто з суб'єктивного погляду не виражають тих емоцій, які вона хотіла би передати.

== Особливі випадки ==
'''Відтворення цитат''' - навіть цитати російських письменників спокійно перекладаються на українську і якщо ви не аристократ 19-го століття, який пише цілі абзаци на десятках мовах оригіналів, то нічого викаблучуватися "красою звучання". Особливо кумедно, коли особа [[це важко осягнути, втім і не треба|цитує російською фрази неросійських письменників]], наче натякаючи, що російський переклад цитати Ґьоте чимось оригінальніше за український. Лол.

'''Совіцькі меми''' - цитування мемів із [[сере-сере|совєцького]] побуту чи медіа (особливо фільмів) практично завжди відбувається російською. Треба ж ще бути генієм, аби щось із того лайна цитувати.

== Як це лікується ==
Толерування зросійщеного цитування в собі чи особі, якій ви бажаєте добра, однозначно є хибним. Українська мова, як і інформаційний простір такі самі повновиразні, як і будь-який інший (навіть сучасній латинській присобачили технологічні неологізми).

Для виправлення варто вживати таких заходів:

# Чітко визначати для себе мовні норми цитування. Якщо ви включаєте в текст (наживо так не говорять вже років зо 100) цитати мовами оригіналу, то чому ні. Але тоді включайте цитати німців німецькою, китайців китайською і тд. Якщо ж бажання такого не ймете, то просто перекладайте на українську. Вживання цитат російською не зробить вашу мову ілітарною, і вона вже точно не має ніякого магічного "звучання". Навпаки, якщо у вас Ґьоте раптом буде російською, то це покаже, що ви [[село|селюк]], який ще не виріс із російсько-рагульського інфопростору, а не аристократ.
# Добирати відповідники крилатим висловам чи мемам. Усвідомте суб'єктивізм своїх емоцій, пов'язаних із російськими висловами. Вони не означають для інших того самого набору почуттів, що і для вас. Вони показують, який ви рагуль. Якщо відповідників немає, то хоча б перекладіть буквально. Можливо, хтось підкаже, як правильно.
# Уникати совкомови, тобто крилатих висловів з радянських ЗМІ чи побуту. Це просто убого і натякає на ваші цінності і те гузно, з якого ви їх витягли. Винятки можна робити хіба що для літератури, яка визнається світовою класикою. Скажімо цитувати 12 стільців у перекаді може бути доречно, річ достатньо інтелектуальна.
==Альтернативне використання==
[[Файл:Тарас шевченко російською.jpg|міні|праворуч|Так тролили українські вчителі в 1938, [[Мукачево]], [[Закарпаття]], тоді Чехословаччина.]]
Інколи зросійщене цитування використовується навмисне для повної передачі [[Російська мова|московитського нахрюку]]. Не секрет, що для україномовної людини деяка фонетика та вимова наших тайожних сусідів видається бридкою, а відтак і меметичною. Таким чином якби "зросійщене цитування" перетворюється на інструмент дошкульного перекривлювання і зброю мемного ураження. Наприклад, ніщо краще не передасть суто-московитську фразу "[[какая разніца]]" ніж її оригінальна вимова, оскільки український переклад (нехай і літературний) втрачає коннотацію використання фрази <ref>Фраза "Яка різниця?" втрачає сенс, оскільки український переклад ніколи не вживається і не має сенсу, бо "какая разніца" використовується саме для обґрунтування російської.</ref>. Так само набуває популярности й транслітерація російської мови на ураїнський копил. Наприклад:
<pre>Прастітьпжалуста тваріщ єсаул, но моєму Сурґутскаму уху так патєшна! Как-как вьі сваєґо Жєлєзняка назьіваєтє? Залізняк? ГА-ГА-ГА! Я уже проста прафєсіанал в етом нільохком дєлє. Антраполаґ! Разбіраюсь в сортах пріматоф. Мнє стоіт вьідать мноґатомний труд!! Патаму да, в звукоіздафаніях етіх вот мнє довєлось разбіратса.</pre>
Причина виникнення такого типу цитування москалів виникла через їх маргіналізацію. Відповідно, російська мова, що все менше і менше звучить в українському середовищі, викликає неприємні відчутя в районі вух через свою неприродність та нетутешність. Також цей метод передачі фонетики дозволяє наочно передати суто-російську вимову з художньою метою, як це, скажімо, неодноразово робить [[Лесь Подерв'янський]] у своїх творах. Відповідно, якщо цитування використовється для висміювання, кривляння чи просто заради жарту, то воно навряд може вважатися симптомом "комплексу меншовартости". Пародіювання - не тільки цілком органічний жанр гумору, а й чудовий інструмент для доведення використання рос мови до абсурду, що, певне, йде на користь [[українізація|українізації]]. Аналогічно, цитування типово-польських фраз у поемі "Гайдамаки" [[Тарас Шевченко|Шевченка]] не є причиною вважати Тараса за "ополяченого, що не вважає українську за мову гідну цитування". Фрази на кшталт
<pre>“Nie pozwalam! nie pozwalam!”
Шляхта репетує,
А магнати палять хати,
Шабельки гартують.</pre>
є також свого роду мемом того часу, оскільки вони сповна передають оригінальне мовлення та смисли, які втрачаються при перекладі. Відповідно, втрачається і меметичність та їх кумедність.
<br>
Резюмуємо: рос. цитування з особливими акцентами та використання деяких уїдливих виразів - природна реакція на присутність у суспільстві носіїв іншої культури, а фонетики й поготів. Втім існування навіть такого роду цитування тісно пов'язане з тим, що російська мова й досі зустрічається доволі часто, а отже це неодмінно викликає рефлексію з української сторони. Відповідно перекливлювання теж є наслідком конфліку, який й досі існує, а зупинити його допоможе лише повна анігіляція однієї з непримиренних сторін. Тож, чим менше російської у нашому інформаційному просторі та банально навколо нас - тим менше російська викликає ненависть та підбурює до конфлікту. Аналогічний прийом використовують і московити, пародіюючи українську мову своїми ''"крыголам", "[[Кіт, ти маму мав?|кит, ты маму мав]]?"'' чи ''"[[Свідоміт|свидомые]]"''. Національні конфлікти та взаємна ненависть у місцях, де різні народи вимушені перебувати на одній території - це нормально. Питання нашого виживання, аби конфлікт вирішувався в нашу користь. Однак використання в якості жарт кількох цитаток - цілком собі нормально та безневинно. ''Пользуйтєсь на здаров'є, таваріщі-краснаармєйці! Дєдьі жє за ета ваєвалі? Ішь тьі какой, єптіть-калатіть! Пайду в лукошка насабіраю кулічі.''

==Див. також==
{{Портал:Портал-сус/Бокс}}
{{Державництво}}

Зросійщене цитування - Історія редагувань

Maintenance script: Imported from text file