Admin2: /* Невеликий екскурс в тодішнє мистецтво. */

2025-07-28T16:40:09Z

Невеликий екскурс в тодішнє мистецтво.

← Попередня версія		Версія за 16:40, 28 липня 2025
Рядок 8:		Рядок 8:
	{{Основна\|Абстракціонізм}}		{{Основна\|Абстракціонізм}}
	{{Основна\|Тоталітарне мистецтво}}		{{Основна\|Тоталітарне мистецтво}}
	На початку ХХ століття в європейському художньому середовищі формується нове уявлення про взаємозв’язок форми, кольору й психофізіологічного стану людини. У 1911 році Василь Кандинський публікує працю «Про духовне в мистецтві», в якій докладно аналізує емоційний вплив кольору на внутрішній стан особистості. Тим часом Казимир Малевич, один із засновників супрематизму, звертає увагу на прикладне застосування кольору в повсякденному середовищі. Він, зокрема, зазначає, що продуктивність праці друкарок-машиністок залежить від кольору стін у приміщенні, й пропонує замінити традиційний білий медичний халат на ментолово-зелений, що має заспокійливий вплив на пацієнтів. Одночасно в Німеччині, починаючи з 1919 року, [~~[uk_wikipedia~~:~~Баугауз\|~~школа Баухаус]] розробляє функціональний підхід до архітектури лікарень та соціальних інституцій: форма, колір і простір розглядаються як чинники психологічного впливу, що підлягають раціональному проєктуванню. Але в Іспанії завжди був свій шлях, не такий як у всіх.		На початку ХХ століття в європейському художньому середовищі формується нове уявлення про взаємозв’язок форми, кольору й психофізіологічного стану людини. У 1911 році Василь Кандинський публікує працю «Про духовне в мистецтві», в якій докладно аналізує емоційний вплив кольору на внутрішній стан особистості. Тим часом Казимир Малевич, один із засновників супрематизму, звертає увагу на прикладне застосування кольору в повсякденному середовищі. Він, зокрема, зазначає, що продуктивність праці друкарок-машиністок залежить від кольору стін у приміщенні, й пропонує замінити традиційний білий медичний халат на ментолово-зелений, що має заспокійливий вплив на пацієнтів. Одночасно в Німеччині, починаючи з 1919 року, [https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D1%83%D0%B3%D0%B0%D1%83%D0%B7 школа Баухаус] розробляє функціональний підхід до архітектури лікарень та соціальних інституцій: форма, колір і простір розглядаються як чинники психологічного впливу, що підлягають раціональному проєктуванню. Але в Іспанії завжди був свій шлях, не такий як у всіх.

	=== Отже ===		=== Отже ===

Admin2: Створена сторінка: Митець тюремних справ. '''Альфонсо Лауренчич''' (''Alfonso Laurencic'') (1902–1939) іспанський анархіст і художник, франко-іспансько-словенсько-хорватського коріння Деякі джерела вказують на каталонське походження, але то сумнівно і Катал...

2025-07-28T16:37:39Z

Створена сторінка: міні|Митець тюремних справ. '''Альфонсо Лауренчич''' (''Alfonso Laurencic'') (1902–1939) іспанський анархіст і художник, франко-іспансько-словенсько-хорватського коріння <ref> Деякі джерела вказують на каталонське походження, але то сумнівно і Катал...

Нова сторінка

[[Файл:Alfonso Laurencic.webp|міні|Митець тюремних справ.]]
'''Альфонсо Лауренчич''' (''Alfonso Laurencic'') (1902–1939) іспанський анархіст і художник, франко-іспансько-словенсько-хорватського коріння <ref> Деякі джерела вказують на каталонське походження, але то сумнівно і Каталонія власне тема окремого срачу.</ref>, який прославився не так своїми картинами, як застосуванням мистецтва в справі тюремного ув'язнення та модернізації психологічних тортур. Під час Громадянської війни в Іспанії (1936–1939) Лауренчич створював тюремні камери для утримання там прихильників генерала Франко. Розстріляний після перемоги Франко.

== В чому справа? ==
Це один із тих випадків, коли мистецтво перетинається з етикою, політикою і людською психікою.

=== Невеликий екскурс в тодішнє мистецтво. ===
{{Основна|Абстракціонізм}}
{{Основна|Тоталітарне мистецтво}}
На початку ХХ століття в європейському художньому середовищі формується нове уявлення про взаємозв’язок форми, кольору й психофізіологічного стану людини. У 1911 році Василь Кандинський публікує працю «Про духовне в мистецтві», в якій докладно аналізує емоційний вплив кольору на внутрішній стан особистості. Тим часом Казимир Малевич, один із засновників супрематизму, звертає увагу на прикладне застосування кольору в повсякденному середовищі. Він, зокрема, зазначає, що продуктивність праці друкарок-машиністок залежить від кольору стін у приміщенні, й пропонує замінити традиційний білий медичний халат на ментолово-зелений, що має заспокійливий вплив на пацієнтів. Одночасно в Німеччині, починаючи з 1919 року, [[uk_wikipedia:Баугауз|школа Баухаус]] розробляє функціональний підхід до архітектури лікарень та соціальних інституцій: форма, колір і простір розглядаються як чинники психологічного впливу, що підлягають раціональному проєктуванню. Але в Іспанії завжди був свій шлях, не такий як у всіх.

=== Отже ===
[[Файл:Alfonso Laurencic 6.jpg|міні|Оригінальні камери]]
Отже Громадянська війна в Іспанії між республіканцями та націоналістами. В Барселоні і Каталонії діють в той час справжні чекісти, які старанно повторювали за совком - з усіма сталінсько-совковими ознаками - концентраційними таборами, репресіями і насаджуванням червоної ідеології. Усіх хто виступав проти принципів Іспанської Республіки (яка одразу надрочувала на Радянський Союз і отримувала від Сталіна купу "дабравольцев" і озброєння) були репресовані. Мета була відома усім і ніхто цього не приховував - створення комуністичної держави в Іспанії, і в Каталонії зокрема, за зразком СРСР.

В цей час художник і архітектор Альфонсо Лауренчич, арештований республіканською владою за підозрою в шахрайстві (нібито він мав підробне австрійське громадянство), перебуває у в’язницях Валенсії та Барселони. Офіційно цей майстер на всі руки був іще і диригентом оркестру, офіцером Іноземного французького легіону і ще примудрився бути офіцером Югославської армії. Так що підозри у його шахрайських справах були небезпідставними. Вирішивши що краще охороняти ніж сидіти, він звертається до керівництва республіканських сил із пропозицією проєктування нових камер для ув’язнення та психологічного зламу полонених, насамперед з числа прихильників націоналістів. Його концепція ґрунтується на сучасних ідеях естетичного і психотехнічного впливу - Лауренчич використовує методики дезорієнтації, сенсорного перевантаження, кольорового терору та архітектурної деструкції простору. Так з’являються камери Лауренчича. Наприклад битумні камери були розташовані з південної сторони з вікнами що так само прорізались на південь, і мали дах та стіни покриті бітумом. Це створювало нестерпну спеку, що досягала 50–60°C, а запах розігрітого бітуму викликав головний біль, нудоту і дезорієнтацію. Але найцікавішим, було звісно «кольорові».
[[Файл:Alfonso Laurencic 2.jpg|міні|Реконструкція "кольорових" камер]]
В кольорових камерах застосовувались яскраві насичені кольори - наприклад, червоний, пурпуровий, кислотно-зелений - у поєднанні з геометричними розписами у стилі супрематизму. Розписи створювали художники-ув’язнені під керівництвом самого Лауренчича: лінії й перспективи навмисно викривляли простір, викликаючи тривогу і втрату орієнтації. Вʼязень не мав можливості дивитись кудись де не було супрематичних візерунків. Також були розваги з часом: на стінах розміщувались неправильно налаштовані годинники, що то пришвидшували, то сповільнювали хід часу. Подекуди на стіни камери транслювали фрагменти сюрреалістичного фільму «Андалузький пес» (1929), знятого Луїсом Бунюелем у співпраці з Сальвадором Далі. Постійне повторення епізодів із розрізанням ока або сцени з мертвим ослом у піаніно викликало психічну дестабілізацію у в’язнів. У деяких камерах підлога була вкрита нерівномірно розкладеними цеглинами, що унеможливлювало впевнене пересування, а ліжка були встановлені під кутом в 20 градусів, який не дозволяв лежати чи спати. Освітлення було надто яскравим або миготливим, інколи в камерах лунали повторювані шуми чи голоси. Камери було спроєктовано не для фізичного знищення, а для психічного зламу - через дезорієнтацію, знищення відчуття часу, простору, тіла та ідентичності.

Після захоплення влади генералом Франко у 1939 році Лауренчича знову заарештовують і розстрілюють. Камери, однак, не знищуються - вони використовуються вже для утримання й катувань комуністів та республіканців. В 1940 році ці камери оглядав Генріх Гіммлер під час візиту до Іспанії, але ймовірно, методи Лауренчича були визнані надто естетизованими й неефективними в порівнянні з прямими каральними практиками Третього Рейху. У повоєнний період більшість камер було зруйновано, проте в 2000-х роках окремі з них були реконструйовані в музейному форматі на основі архівних документів, свідчень жертв і проєктних схем. Сьогодні ці реконструкції виставляються як приклад того що коли зникають моральні обмеження, то і мистецтво може бути насильством. [https://t.me/lostanklav/1797 Джерело]
<gallery>
Alfonso Laurencic 3.jpg|"Гуманні" місця утримання.
Alfonso Laurencic 5.jpg|Музейні реконструкції.
Alfonso Laurencic 4.jpg|Нацисти не оцінили задум генія.
</gallery>

== Читати також ==
*[[Абстракціонізм]]
*[[Сюрреалізм]]
*[[Дадаїзм]]
*[[Тюрма]]
*[[Франціско Франко|Громадянська війна в Іспанії]]

== Посилання ==
* [https://t.me/lostanklav/1797 Час історій]
* [http://www7.bbk.ac.uk/hiddenpersuaders/blog/enhanced-interrogation-spanish-civil-war-curious-case-alfonso-laurencic/ ‘Enhanced Interrogation’ in the Spanish Civil War: the Curious Case of Alfonso Laurencic]
* [https://www.reddit.com/r/ArtHistory/comments/9hvoox/a_prison_cell_designed_by_alphonse_laurencic/ A prison cell designed by Alphonse Laurencic]
*[https://www.generalisimofranco.com/vidas/laurencic/001.htm Стаття про Лауренчича від франкістів] [https://web.archive.org/web/20240624044033/https://www.generalisimofranco.com/vidas/laurencic/001.htm Архів]

== Виноски ==
<references />

{{Шаблон:Art}}
{{СРСР}}
[[Категорія:Мистецтво]]
[[Категорія:Creepy]]

Альфонсо Лауренчич - Історія редагувань

Admin2: /* Невеликий екскурс в тодішнє мистецтво. */