Перегляд вихідного коду сторінки Радянська українізація



[[Файл:Членін-Сралін.jpg|thumb|Ууух! Нахуй всіх, хто заважає українізації!]]
'''Радянська українізація''' - дуже цікавий процес з погляду філософії українізації, який полягає в тому, що відверто антиукраїнські московсько-комуністичні сили в тій чи іншій формі сприяли українізації. Сабж є одним із прикладів україномовного антиукраїнства і дає змогу зробити багато корисних висновків, які на жаль не були зроблені.

==Обирайте свою==
[[Файл:1613502661.510954-.jpg|thumb|Є проблеми?]]
У широкому сенсі явище мало місце весь час існування СерСер, а її філософія посмерджує нам і зараз у 20-х. Перш за все українізація в совку відзначається формалізмом. Тобто вона якби була, як і УРСР, але по-факту всім заправляла московська культура, пробитися в житті можна було лише нормально знаючи російську і так далі. В результаті українську культуру починали ненавидіти буквально всі здорові люди, бо це був [[Шароварництво|йобаний театр вишиванок і пісень про давно неіснуючі речі]]. Так було безпечно для режиму і видиму демократичність можна було показати.

У вузькому сенсі термін стосується саме українізації 20-х років, коли для зміцнення тоді слабкого радянського режиму дійсно були надані права і вольності творити, писати і виділятися українською символікою в побуті. Це привело до логічного висновку українських інтелектуалів, що москва і соціалізм - хуйня, в москві це зрозуміли (крім того, до влади прийшов [[Сталін|сралін]]) і швидко зачистили всіх причетних. Є думка, що коренізація в радсоюзі в цілому проводилася для виявлення куркулів і націонал-симпатизуючих для подальшого розстрілу.

==Суть==
[[Файл:1613502661.510954-2.jpg|thumb|Українізуймося, друзі!]]
Як зараз модно казати, цей "кейс" є прикладом того, що сама по собі українська мова і навіть створення контенту українською не є гарантією того, що це все сприяє розвитку українського суспільства, державності чи україномовності. Зробимо розумні обличчя і проаналізуємо:
*'''Контент''' Так наприклад, при СРСР справді видавалося дохуїща україномовної літератури, класиків і навіть деякі дисиденти. Вже не кажучи про тони україномовної партійної літератури, зокрема Членіна і Сраліна. Точна статистика невідома, але напевно ми в незалежній перевершили цей показник лише після РУВ і то невідомо, чи перевершили.
*'''Мова''' При СРСР (особливо в 20 роках) проходили численні демонстрації за Україну, насаджувалося формальне використання української мови. Чого не було до совка, з огляду на імперську політику.
*'''Допуск до влади''' Кілька <del>українців</del> кацапів, які певний час жили в Україні ([[Хрущов]], Брежнєв, <del>Горбачов</del>) займали найвищі пости в наддержаві.
*'''Правовий статус''' Українці стали громадянами однієї з наддержав і більше ніякого кріпацтва. Купа соціалістичних гарантій.

Але чи означає це, що це було на користь для української нації, суспільства та українців? Головним чином, ні. Москва робила це в першу чергу для себе як певний етап деполонізації і деєвреєзації території України перед повною її московізацією.  Диявол в деталях відповідно:
*'''Контент''' Попри кількість літератури, вона була ідеологічно кастрована. Тобто відбувалася підміна понять. Наприклад, [[Кобзар]] Шевченка був оголошений ледь не біблією УРСР, але звідти було прибрано всі нєудобниє моменти про боротьбу з москалями та зроблено з Шевченка боротьбиста з буржуями спільно з братнім російським народом (навіть повісті російською писав!).
*'''Мова''' Українську мову з кожним десятиріччям все більше уподібнювали до російської. І йдеться не лише про славетну заборону Харківського правопису. Так наприклад вже у 1988 головним словом для російського "риск" в рос-укр словнику було не "ризик", а "риск" (з українським прочитанням). Тобто та сама підміна понять.
*'''Допуск до влади''' Ті "українці", які могли пробиватися в апарат вже не були українцями і їх не хвилював добробут і справжність українського народу. Тут не можна нікого засуджувати, центр влади був у Москві і саме собою існував мораліті фільтр, щоб не пускати туди націонал-буржуїв. Втім суть одна: ми не отримували з цього ніхуя.
*'''Правовий статус''' Якщо ти робив український ідеологічно правильний контент українською ідеологічно правильною недомовою, то міг і високі премії отримати і місце зажиточьноє. Але як тільки ти починав копатися в реальній історії, виявляти ознаки української (а не загальнорадянської/української) ідентичності, то тебе слали нахуй. Жовтоблакитний прапор - нахуй. Якісь незрозумілі нерусскіє слова - нахуй. Ствердження самостійності українського народу - нахуй. Публікація економічного трактату здорової людини - нахуй. Вибери своє.

==Значимість==
[[Файл:1612470808.926165-.png|thumb|Не все те золото, що українською.]]
Совок і обидві форми українізації, що ним провадилися, показали, що не все те золото, що українською мовою. Український контент українською мовою можна робити і за таких умов:
*Антиукраїнська ідеологічна спрямованість
*Паралельне винищення українців
В актуальному форматі це звучить так: однією рукою україномовний медіаконтент створюєш, а іншою якимось українцям голови об стінку розшибаєш. 
*Чи має цінність контент створений в результаті такого? - Може і має після фільтрації ідеологічної нісенітниці, якщо така є.
*Чи можна пишатися такими творцями? - Однозначно ні. Важко навіть сказати, чи людина з такою філософією це українець чи просто довбойоб, який хоче виділитися/підзаробити грошей на українському контенті.
*Чи варто допомагати таким творцям? - Звісно ні. Може бути аргумент "а як іще", але це маніпуляція. Краще вже не мати того контенту, але й не шкодити іншим українцям серез посередництво таких горетворців. Виникнуть інші, може вони будуть адекватніші. Тоді і допомагати можна буде.

==Див. також==
*[[Українізація]]
{{Портал:Портал-сус/Бокс}}
{{СРСР}}
{{Проблеми українізації}}