Перегляд вихідного коду сторінки Отака хуйня, малята

{{Стародавня історія}}
{{Увага! Матюки!}}
[[Файл:Veskliarov Petr Efimovich4.jpg|thumb|Канонічний дід Панас]]
'''Отака хуйня, малята''' — український мем раннього пост-совкового періоду. Ним можна прекрасно завершувати викладення якоїсь важливої, чи не дуже, інформації, особливо повчального характеру.

==Виникнення==

Виник у результаті інциденту на [[Українське телебачення|українському телебаченні]] (на УТ-1), коли культовий ведучий дитячої телепередачі «На добраніч, діти» Дід Панас під час однієї з останніх завершив чергову казку замість стандартного «На добраніч, діти!» словами «Отака хуйня, малята!». Сам дідусь був фактично одною з перших телезірок на українському телебаченні. [https://www.youtube.com/watch?fmt=18&v=MxDQcUTUwcM&app Раритетний випуск передачі]

Очевидці даної передачі згадують, що Дід Панас розповідав дітям казочку «Колобок», закінчивши ставшою мемом фразою.

==Дід Панас і Лесь Подерв'янський==

Скоріше за все саме про Діда згадує [[Лесь Подерв'янський|Лесь]] у «Казці про Рєпку, або Хулі нє ясно?», говорячи вустами Соломона Самсоновича: «Хуйня це все! Басні дідуся Панаса, не було ніяких слонів…»

== Про Діда Панаса поза студією == 
[[Файл:9e4cc43-lysty.jpg|міні|За розбором пошти від глядачів.]]
Його знали всі. Справжнє ім'я Діда Панаса - [[Єврей|Пінхас Хаїмович Векслер]] <ref>[https://teletype.in/@diedush/Pokhodzhennia_Dida_Panasa Походження Діда Панаса]</ref>, але під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] змінив на Петро Юхимович Векскляров. Народився 1911 року в селі Тальне Київської області. До війни Векскляров грав в одному з обласних театрів. У 1941 році він був призваний в Червону армію, але дуже скоро разом з мільйонами інших виявився в оточенні і потрапив в полон. Його посадили в фільтраційний табір - ні офіцером, ні комісаром він не був, - так, актерішка, і небезпеки, як такої, для Рейху не становив. Готували для відправки на роботу в Німеччину. Жилося в таборі звісно недобре, звичайно, але жити було можна. Втім, з "фільтра" Векскляров незабаром утік. Але в партизани не пішов, а до лінії фронту на той час було вже сотні кілометрів.

Векскляров прийшов до Києва, вже окупованого, і влаштувався працювати на залізниці. Нормальні герої, опинившись на окупованій ворогом території, як ми знаємо з літератури, зазвичай налагоджували якусь там підпільну групу, займалися шкідництвом. Векскляров ж незабаром організував з робітників театральний гурток. В якому сам ставив п'єси, репетирував, грав три роки - до приходу Червоної Армії. Дивак, що і говорити. Таке відчуття, що театр, можливість грати були для Вексклярова важливіше війни, взагалі найважливіше.

І з приходом Червоної Армії його, як не дивно, не посадили. Мабуть, ніякої інформації на нього не було, а про полон Векскляров нікому не розповідав. Загалом, дізнавшись про його довоєнної професії, Вексклярова направили до Луцького театру. У театрі йому діставалися головні ролі - фактура була значна, одного росту в ньому було метр вісімдесят. У 50-х роках його помітили і кіношники, почали запрошувати в кіно. На зйомках фільму "Іванна" на кіностудії ім. Довженка він познайомився зі своєю майбутньою і єдиною дружиною, Вона була монтажером. Незважаючи на вигідні зовнішні дані, одружився Векскляров досить пізно - в 48, і прожили вони разом 35 років. Дітей у них не було, родичів Вексклярова теж - батьки померли, єдиний брат загинув на війні.

Потрібно відзначити, що Вескляров став другим за рахунком Дідом Панасом. До нього вже існував один Дід Панас, який, починаючи з п'ятдесятих, читав вечірні казочки на українському радіо. І коли той за віком став потребувати заміни, підвернувся "дід" Векскляров. Який спочатку підміняв дідка, а потім і зовсім став читати за нього казки на радіо під тим же псевдонімом, починаючи з 1962-го року. 

Приблизно в кінці 60-х, з появою перших телевізорів, було вирішено перетворити радіоідею в телеверсію. Оголосили конкурс. Треба зауважити, що тоді на телебачення брали тільки акторів - все передачі йшли в прямому ефірі, а такого поняття, як телеведучі, ще не існувало. Та й українського телебачення ще не було - все починалося з нуля. У конкурсі на "посаду" Діда Панаса, наприклад, брало участь 200 акторів. Хоча, кажуть, коли Векскляров опинився в кадрі, проби інших були вже порожньою формальністю. Так, з актора Петра Вексклярова він остаточно перетворився на Діда Панаса і залишався ним до кінця життя, і навіть після смерті.
А графік роботи у нього, панове нинішні телезірки, був такий: ввечері Панас вчив текст, вранці тричі перечитував і ввечері того ж дня - прямий ефір. І так - 25 років, з дня на день. Сценарії передач Дід писав сам, казки він не читав, а розповідав напам'ять - чи то в кадрі, то чи за кадром, під мальовану картинку. Ще читав листи діточок, вітав їх з днем народження. Дуже скоро українська малеча вже не могла заснути без його казочки. Діти просто прикипали до екрану, в його манері розповідати було щось гіпнотичне, зачаровує. До речі, саме Дід Панас ввів на телебаченні таке поняття як "вечірня казка". Всі тітки Валі й дяді Володі, всі Хрюші та Степашки на загальносоюзному ТВ з'явилися набагато пізніше. Редактором у Панаса була, до речі, ще одна культова українська Телестар - майбутня співведуча Тітка Катя з програми [http://www.ex.ua/16283611 Катрусин кінозал].

А потім Країна Рад почала боротися з націоналізмом. Під цю общесоюзную мітлу потрапляли тоді і за справу, і без діла, і взагалі випадково. А вже повз телеобразу Діда в вишиванці, що розповідає казочки українською мовою, недремне ГБ-шное око вже точно пройти не могло. На Панаса запросто могли накапати пильні громадяни, які вже вийшли з дитячого віку. У 70-ті Діда кілька разів скорочували свої ж - від гріха подалі. На редакцію негайно ж нападав шквал дзвінків: "Куди подівся Дід Панас? .." Кілька разів "старші товариші" з Москви намагалися замінити образ непокірного Діда на більш лояльний - то якогось молодця інтернаціонального виду з книжкою посадять, то взагалі ляльку - - ведмедика там, зайчика ... Результат був один: редакцію завалювали мішками листів, дзвонили, погрожували, благали, вимагали повернути. "Дитина не може заснути без Діда Панаса, зробіть що-небудь !!!" - Писали схвильовані матусі РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ! Таким чином, всі спроби зняти Панаса з ганьбою провалювалися. Інакше, ніж магнетичним впливом на дитячі душі, подібне явище пояснити ніяк не можна.
== Пікчі ==
<gallery>
Файл:99.png|Піч час одного з ефірів
Файл:JJ0u4FOC8d0.jpg|Мемасики
Файл:F-zastavka.jpg|Як треба було писати дідусю листи на телебачення
Файл:Blogo.jpg|Сучасна українська культура пам'ятає діда
Отака хуйня малята значок.jpg|Значок
Дід панас пам'ятна табличка.png|Дошка Петру Весклярову на приміщенні тальнівської школи.
Otaka hyinaM.jpg|
</gallery>

== Посилання ==
*[https://ukrlostmediawiki.miraheze.org/wiki/Вечірня_казка_з_Дідом_Панасом Вечірня казка з Дідом Панасом в Вікі Лостмедіа ]
* [https://www.bbc.com/ukrainian/features-57408579?at_custom1=%5Bpost+type%5D&at_campaign=64&at_medium=custom7&at_custom2=facebook_page&at_custom4=FFA0A8F6-C9A9-11EB-BC66-C0E339982C1E&at_custom3=BBC+News+Ukraine&fbclid=IwAR1uumfymn0mHQ8PJgwYwnrJ2pvi-1Ul_ZlVP-f7P5mG6s-F9UJYCyUR6wQ Дід Панас. Зіркова і печальна історія українського телебачення]
* [http://uk.wikipedia.org/wiki/Користувач:Amakuha/Отака,_малята «Отака хуйня, малята»] у [[Вікіпедія|Тітці Вікіпедії]].
* [http://valya-15.livejournal.com/49922.html Біографія Діда Панаса (Петра Вексклярова).]
* [http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/06/14/42663/ Діду Панасу так і не встановили ніякої меморіальної таблички. Стаття 2011-го.]
* [http://inciklopedia.org/wiki/Список_дідів Список дідів відомих в українській культурі. Обережно, специфічний гумор.] 
* [https://ukrlostmediawiki.miraheze.org/wiki/А_тепер,_дорогі_діти,_поцілуйте_ведмедика_в_дупу Польський варіант - "А тепер, дорогі діти, поцілуйте ведмедика в дупу."]
{{Телебачення}}
{{Вітчизняні меми}}
[[Категорія:Вітчизняні меми]]
[[Категорія:Персоналії]]